Чорнобиль

Селянин в селищах Чорнобильського, Шепелічьського, Боровічьського, Максімовічського, Шершневського, Слобідського, Рожівського та Родомильського повіту, Кіевс. Губернії. Д.П. Де ля Фліз. Альбоми. Серія “Етнографічно-фольклорна”. Том 1., С. 46. – Київ, 1996 р.. Матеріали сайту – www.ukrfolk.com.ua   Однак варто звернути увагу, що в Іпатіївський літописі згадується і про місто Стрежів. Згадка датується 1127 роком. Справа в тому, що Стрежів, його дитинець, розташований дещо північніше (в 2-х верстах на північ, на горі) від Чорнобиля по правому березі річки Прип’ять. Урочище, за спогадами старожилів, до останнього часу називається тим же ім’ям.
   Існують історичні записи, що ще в кінці 19-го століття на місці Стрежева було видно земляні укріплення, вали, рови та кургани, що були створені ще за часів Київської Русі.
   У той же час не можна не згадати й про іншу гіпотезу виникнення Чорнобиля. Найдавніший історик Геродот у своїх дослідженнях та описах Скіфський племен вказує, що на території, розташованій вище впадіння в Дніпро річки Тясмин лежала країна Андрофагів (людожерів) і Меланхлевів (чорноплащників). Країна Меланхлевів, була єдиною територією на землях сучасної України та Білорусі, де корінне населення протягом своєї історії весь час носили одяг чорного кольору. Ряд істориків – дослідників давньої Русі вважають, що своїм походженням назви міста “Чернігів” та “Чорнобиль” зобов’язані саме звичаєм населення “чорноплащинків”.  

Чорнобиль у XIV-XV столітті

   Головний період історії Чорнобиля збігається з татаро-монгольським нашестям. Розташування Чорнобиля щодо великих міст і поселень того періоду історії Київської Русі (його віддаленість від них), лісиста та болотиста місцевість, яка насичена значною кількістю малих і великих річок, дозволило місту, незабаром після його захоплення татарськими орди, відродитися. У хроніці Стрийновського можна прочитати про воєводу хана Батия – Кайдани, який, почув, що Жмудский князь Ердзівілл оволодів поруйнованими Батиєм російськими князівствами Новогрудським, Підляськии, Брестським, Дрогичеським й іншими та послав до нього своїх баскаків вимагати данини. Сам воєвода рушив проти нього військами. Ердзівілл відмовив у данині й пішов (зібравши російські та литовськими війська) до Кайдани на зустріч. Супротивники зійшлися на тому місці, де Прип’ять впадає в Дніпро. Приховуючи в лісі Ердзвілл несподівано напав на татар і розбив їх. Це була перша перемога російської Литви над татарами в першій половині XIII в.
   Межі Київської держави були охоплені укріпленими пунктами. На межах держави, попереду мирних поселень, розміщували “замки” (укріплення). Наявність замків в той час ще не означало щільного заселення територій, які прилягали до замків. Навколо замків були пустельні степи, якими могли рухатися групи кочівників. До числа таких міст відносились Київ, Житомир, Овруч, Чорнобиль, Канів, Остер, Любеч та ряд південних міст степової зони України.
   За існуючими джерелами в період з 1473 по 1482 роки Чорнобильський замок було зруйновано. В статутній грамоті Литовський король Сигізмунд I, 8 грудня 1507 року вимагає, щоб у Чорнобилі, як в прикордонному місті “.., люди церковні, княжі і панські відбували тижня” – несли сторожову службу. Залучених до несення служби не мали права примушувати працювати на землі, а використовувалися вони “… за гінців, як було при великому князі Вітольді …”.
   Уже в 1523 році Сигізмунд I дав грамоту київському Дмитру Івашенцовичу на Чорнобильський замок – “… ижъ онъ тотъ замокъ сваими тежъ лидьми робилъ”. Король дав цей замок Івашенцовичу в правління на 2 роки, після того як їм володіли Михайло Панша і Криштоф Кмітич. Саме вони і вважаються власниками Чорнобиля. Таким чином, можна встановити, що період першого володіння Чорнобильським замком датується 1521 роком. З цього часу слід вважати і створення Чорнобильського повіту. У литовський період поділ землі на повіти обумовлювався необхідністю замкової служби. З виникненням замків до них починали «приписувати» навколишні села та селища.
  

Побут давніх мешканців Чорнобиля

   Особливе місце в житті Чорнобиля і його мешканців відігравала річка Прип’ять, яку можна було назвати годувальницею. Низька родючість грунтів змушувала мешканців Чорнобиля заробляти собі на хліб на плотах та судах. У 1526 році Сигізмунд I адресував грамоту всім київським боярам, в якій надавав можливість володіти Чорнобильським замком на відомих умовах “… а ви могли той замок держати по году, а інші два при данину нашое”. Виходячи зі змісту цієї грамоти, можна зробити висновок, що ніхто інший, а тільки київські люди проявляли турботу про оборону своїх земель, а будівництво Чорнобильського замку здійснювалося саме київськими боярами за їх же рахунок. В грамоті сказано “… што есьмо дозволяли вам замок у Чорнобилі збудувати вашим накладом … “.
   Перша характеристика Чорнобильського замку датована 1552 роком. Саме в цей період беруть початок так звані “люстрації”, які полягали в описі державного майна або фінансових для військових цілей”. Розміщувався він у гирлі річки Уж, при її впадінні в річку Прип’ять. Замок був обнесений з боку степу ровом глибиною в два сажені. Площа замку становила 22х17 сажнів. На його території в той час розміщалось18 різних будівель та дві сторожові вежі. Замок був побудовано з соснових колод. «… Замок Чорнобильський … людьми тутишнімі господарськимі, а земельними та церковними … роблю з дерева соснового, не облепліван …» .
   В очах литовського уряду Чорнобильський замок не мав великого стратегічного значення, і з-за цього постачання йому озброєння були незначні. У 1552 році в Чорнобилі було 196 будинків. Населення нараховувало 1372 особи, з них 63 бояри і їх сім’ї, 1160-міщани. Поселення навколо замку називалося місцем (містом). Подібно до замку воно також було оточено укріпленнями – Остріг (тобто вал, на якому встановлена огорожа з дубових кілків з необхідною кількістю воріт). Укріплення острога рідко захищалися. При нападі ворога люди залишали свої оселі та збиралися в замку. Розмір Острогу був обмежений, та не міг вмістити в себе всього населення міської громади. «Ширина» Чорнобильського замку, тобто довжина всіх стін укріплення становила 370 сажень. Острог вміщував біля 50 будинків. У 1562 році король Сигізмунд надав Чорнобильський замок у довічне користування Скуміну Львовичу Тишкевичу. Київські бояри були незадоволені (з причини того, що на їх кошти замок будувався, тривалий час ними утримувався і прин
   осив їм чималі доходи у вигляді податків і т. п.) та зажадали повернути стару форму володіння замком. Попередній устрій правління містом Чорнобиль був відновлений лише після смерті Тишкевича (похований у Києво-Печерській лаврі), але тільки на 4 роки. Уже 10 липня 1568 року Сигизмунд Август видав грамоту, що підтверджує Богданович-Круневичам право на володіння селами: Водовичами та Олексичами, в обмін на їх маєтки, що лежать в околиці Чорнобиля, і пожалував Філону Кміта – “… пану Філону Семеновичу Кміта замок наш Чорнобиль на вічно”. З цього періоду Чорнобильське правління з боку власника стає вічним та успадковується. З введенням такої форми володіння Чорнобиль припиняє своє існування як повіт.
   Уже в 1569 році постановою Люблінського сейму “Чорнобильський повіт включено до Київського староства”. У цьому ж році, після підписання Люблінської унії між Литвою та Польщею, Київські землі відходить під володіння Польщі. Так закінчується Литовський період історії Російської держави. З прийняттям політичної унії в 1569 році відкрилася можливість широкого розселення народів в пустельні землі півночі та півдня України. Потрапивши під Польське панування, Українські землі отримали більш надійний захист від руйнівних, спустошуючих набігів татарських полчищ.  

Мешканці Воровицького товариства, що залазять на верхівки сосен для збирання меду з борту. Д.П. Де ля Фліз. Альбоми. Серія “Етнографічно-фольклорна”. Том 1., С. 240. – Київ, 1996 р.. Матеріали сайту – www.ukrfolk.com.ua  

   Заселення людьми Чорнобильського краю після Люблінської унії 1569 року можна проілюструвати наступним цифрами: якщо в 1545 р. в ньому було лише 32 сільських поселення, то в 1625 році коронованих – 6, церковних -25, приватних-78. У складі королівства Польського Чорнобиль отримує статус містечка.
   Містечко стало невеличким самостійним королівством. Його правитель має привілей брати в свою користь “мито” – мито з усіх продуктів, що привозиться на ринок для продажу, та й того що доставляється на судах до пристані і т.д. Сам Чорнобиль стає центром староства. Польська шляхта, взявши владу в свої руки, продовжила закріпащення селян, які повинні були відпрацьовувати 1 -2 дні на тиждень панщину. Крім цього, з кріпаків збиралась грошова та натуральна данина. Великі подати та повинності, пов’язані з утриманням замку, несли також і ремісники. Від правління роду Кміта, які ще повали своє російське походження (Філон Кміта в свій час був уже воєводою Смоленська), влада над Чорнобилем переходить в руки шляхтичської династії Сапегів. Князь Лука-Ян Сапега, одружившись на дочці Кміти Софії, успадкував Чорнобиль. 

Чорнобиль в XVI – XVII столітті

   У 1660 році він заснував у місті домініканський монастир, при якому відкрив школу з метою звернути православне населення Чорнобиля до Папської віри.