Проект розвитку міста Чорнобиль та зони відчуження «Ревіталізація зони відчуження»

Перший, у своєму роді, комплексний проект архітектурного, інфраструктурної організації території Чорнобильської зони відчуження, міста Чорнобиль та інших об’єктів в майбутньому. Проект розроблений ініціативним колективом молодих архітекторів (zaarchitects.com).
Аналіз запропонованого архітекторами проекту розпочнемо з назви. Вона незвична та нова по відношенні до чорнобильської зони. У питанні відновлення життя в місті Чорнобиль та повернення території зони відчуження в господарське використання, найчастіше використовують терміни «реабілітація», «рекультивація», «реевакуація» (останнє вживають, коли мова йде про повторне заселення зони відчуження). Автори проекту розвитку території зони відчуження назвали свій проект «Ревіталізація чорнобильської зони. Розробка об’єктів туристичної інфраструктури ».

Термін ревіталізація використовується в будівництві, більше в реставрації, і … медицині. На мій погляд, як не дивно, і будівельне і медичне значення слова «Ревіталізація» на диво вірно відображає зміст робіт пов’язаних з реабілітацією радіоактивно-забруднених територій.

Судіть самі.

У будівельників, реставраторів це означає комплексне планування майбутнього об’єкта, починаючи з матеріалів з яких буде створено чи відновлено будівлю і закінчуючи визначенням функціонального призначення кожного елемента, що споруджується. При цьому ревіталізація може стосуватися не тільки будівель, але і цілих архітектурних комплексів.

Медичний зміст терміну «ревіталізація» значить омолодження старих тканин організму за допомогою нових клітин. Це молодий напрямок в медицині припускає використання стовбурових клітин для отримання, наприклад, нової тканини шкіри, а в більш широкому сенсі – це омолодження організму. У певному сенсі, користуючись алегоріями, адміністративне управління, цілі і призначення зони відчуження вимагають радикальних змін. Потрібен перегляд існуючих цілей, які були розроблені на подолання наслідків на етапі гострої фази аварії. Після 25-ти років після аварії режим функціонування і методи управління забрудненими територіями вже не здатні ефективно вирішувати сучасні проблеми з утримання цих територій. Сучасна зона відчуження це вже не тільки радіаційно-небезпечні території – це цінний природний комплекс з майже заповідним режимом функціонування, на якому за роки після аварії суттєво зросло біорозномаїття та з’явилось багато рідкісних видів тварин та рослин. Крім того зона відчуження за останні роки стала всесвітньо відомим туристичним об’єктом. За останні роки Чорнобиль і зону відчуження відвідали десятки тисяч туристів. Сьогодні ні для кого не є секретом, що міста Чорнобиль, Прип’ять, як і сама зона відчуження в цілому, це цілий музейний комплекс під відкритим небом, який має величезний туристичний, науковий та просвітницький потенціал.

Розробники проекту ревіталізації зони відчуження дуже вірно вловили наукову і туристичну цінність чорнобильської зони. Очевидні переваги зони відчуження вони поклали в основу свого проекту.

Запропонований проект ревіталізації зони – це узагальнений концепт гіпотетичного розвитку та облаштування території зони відчуження. У ньому немає деталізованого опрацювання елементів, він лише відображає загальний задум розробників, які дуже поверхово знайомі з особливостями чорнобильської зони.

Наука, туризм, відпочинок, розваги – основні напрямки розвитку

Основна ідея zaarchitects.com полягала в спробі соціалізації території чорнобильської зони – у створенні інфраструктури на всій території зони відчуження, в якій би були враховані основні види діяльності людини. Проектувальники запропонували, що основними видами діяльності в зоні відчуження будуть – наукові дослідження і туристична діяльність, що приведе до залучення інвестицій. Основний напрямок інфраструктури чорнобильської зони було спрямовано на розвиток саме туризму, навколо якого і формується вся діяльність у зоні відчуження. Такий підхід має свою логіку – при створенні безпечних умов для перебування людей в зоні відчуження та місті Чорнобиль, покращуватиметься контроль за станом радіаційної ситуації, контроль і попередження негативного впливу об’єктів зони відчуження на прилеглі території і т.д. Оскільки цього будуть вимагати гарантії безпечного перебування туристів. Розвиток туризму в проекті передбачається за такими напрямками – екотуризм, ектримальний туризм, індастріал, ігровий та фотосафарі. Щоправда, фотосафарі це по суті і є складовою частиною екотуризму.

Схема, яка представлена ​​нижче, унаочнює напрямки розвитку зони відчуження запропоновані архітекторами.

Цікаво, що розробники проекту розвитку Чорнобиля вважають, що з розвитком туризму, науки, інфраструктури, екології, буде відбуватись загальний економічний розвиток ціє території.

На жаль розробники не врахували, що в зоні відчуження ще довгий час будуть знаходиться працюючі підприємства з поводження з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним паливом і безпосередньо сама АЕС. Ці об’єкти повинні були б бути враховані в майбутній інфраструктурі чорнобильської зони.

Основні сегменти нової чорнобильської інфраструктури

Інфраструктурний остов зони відчуження утворюється за допомогою чотирьох основних об’єктів (станцій), між якими прокладена нова транспортна артерія (монорейкова колія). На малюнку представлена ​​основна ідея з розміщення станцій на території чорнобильської зони.

Перша станція (названа проектантами – Казино), призначена для прийому туристів та персоналу зони. Станція розташована на південно-східному кордоні зони відчуження – недалеко від місця впадання річки Прип’ять у Київське водосховище, ца дає змогу використовувати як водний, так і автотранспорт.

За задумом проектувальників станція «Казино» буде не тільки туристичними воротами, але й невеликим населеним пунктом з ігровими закладами. Ігрова інфраструктура станції «Казино» зосереджена в окремому ігровому модулі, який представляе собою мережу споруд, що розташовуються на території сучасних сіл Паришів та Теремці. В Україні на даний час казино та інші азартні заклади заборонені, але в майбутньому, можливо, буде прийнято рішення про організацію окремого міста для цих цілей. Принаймні українські політики вже неодноразово озвучували цю ідею та зазначали можливість залучення земель чорнобильської зони відчуження. Станція «Казино» могла б бути таким місцем. Невелика відстань від столиці України (Київ), гарні транспортні магістралі – це безсумнівний козир для станції «Казино».
Разом з тим, розглядати станцію «Казино», як основний транспортний шлях в зону навряд чи доцільно. У проекті ревіталізації слід враховувати транспортну інфраструктуру, що існує та успішно функціонує сьогодні – наприклад залізна дорога, якою персонал Чорнобильскої АЕС приздить з міста Славутич. Залізниця проходить з заходу на схід по всій території зони відчуження і може бути використана для доповнення туристичних маршрутів по зоні відчуження. Крім того, якщо розробники роблять ставку на розвиток туризму, то має сенс полегшити доступ в зону відчуження туристам з Білорусі та Росії, для варто було б використовувати автодороги і річки Прип’ять, Дніпро в східній частині зони відчуження. На малюнку станція «Казино» знаходиться під номером 1.
Крім станції «Казино» пропонується створити ще три станції – Чорнобиль, Іллінці та … станцію «Заповідник». Якщо «Чорнобиль», «Іллінці» – це кинуті населені пункти в який будуть створені станції, то станція «Заповідник» – це новий архітектурний об’єкт на півночі чорнобильської зони. Із заходу від станції проектується розмістити вітрогенератори за допомогою яких передбачається покрити всі потреби інфраструктури чорнобильської зони в електроенергії. Призначення станції «Заповідник» суто наукове. Архітектори вважають, що це ідеальне місце для проведення наукових досліджень, розміщення лабораторій та здійснення наукового туризму. На моделях розробників «Заповідник» нічим не відрізняється від станцій «Чорнобиль» і «Іллінці», але за правилами радіохімічні лабораторії, полігони, дослідні ділянки повинні розміщуватися на відстані від житлових будівель. Лабораторна інфраструктура повинна гарантувати безпеку туристам. Тому науковий сегмент вимагає «індивідуальної» планування.
Нижче представлені моделі станцій. Станції модульного типу – що дозволяє швидко збирати необхідні приміщення і поступово дорощувати будівля станції в залежності від виникаючих потреб.

Станція «Чорнобиль» призначена для відвідування великого парку, який, на погляд проектанів, буде створений у майбутньому в місті. Важливим елементом будь якої станції в чорнобильській зоні має бути наявність рамки радіаційного контролю, що розміщуються відразу при вході на станцію та на пероні поїздів, що приїздять з більш брудних місць зони відчуження.

Автори проекту вважають, що станція «Ільлінці» яка буде розташовуватись на території покинутого села, буде доставляти туристів до міста Прип’ять, ЧАЕС та до інших об’єктів що знаходяться в центральній частині зони відчуження. Викликає сумнів у доцільності використання цього місція для станції оскільки село знаходяться на значній відстані від міста Прип’ять. З Іллінці возити туристів в Прип’ять буде економічно не вигідно.

Транспортна інфраструктура

Головним транспортним засобом у проекті реабілітації зони відчуження буде монорейкова дорога. Розміщення шляхів на висоті 6 метрів над землею, за проектом, повинно забезпечити зручні умови для спостереження за природою, диким світом чорнобильської зони. Цікаво, що розробники потурбувалися про диких тварин – монорейкова коліє не буде перешкоджати руху великих ссавців по території зони відчуження. Більше того, проектувальники подбали про зниження шумового впливу і застосували спеціальну систему захитсу довкілля від шуму від залізинці.

Недоліком такого рішення є те, що будівництво залізниці буде проходити на радіоактивній території. При проведенні земляних робіт в повітря буде надходити велика кількість радіоактивного пилу, робітники будуть піддаватися суттєвого ризику надходження радіоактивних речовин всередину організму. Крім того, як показує практика будівельних робіт в зоні відчуження, така діяльність призводить до утворення радіоактивних відходів.

Житлові модулі для чорнобильських туристів – переваги і недоліки

Житлові модулі – це компактні, невеликі споруди призначені для нетривалого перебування людей з забезпеченням мінімального комфорту. Форма житлового модуля нагадує бджолині соти.

Фронтальні частини кімнат виконані зі скла та покриті спеціальними жалюзі для захисту від сонця і від іонізуючої радіації.

Захист від радіації таким способом не буде ефективним. Найкращим способом захисту модуля від проникаючої радіації було б використання 10 – 20 см шару піску в радіусі 20 метрів навколо модуля. Такий спосіб захисту від радіації активно застосовувався при ліквідації аварії на ЧАЕС біля зруйнованого реактора. У 1986 році ліквідатори поклали шар бетону і щебеню товщиною близько 2-х метрів навколо розвалу реактора, що дозволило радикально знизити рівні радіаційного фону і приступити до будівництва Саркофагу – укриття над зруйнованим блоком АЕС.

Оглядові вежі у відновленій зоні відчуження

Помилуватися незабутніми пейзажами ландшафтів чорнобильської зони в майбутньому можна буде за допомогою зручних оглядових веж. Згідно до проекту вежі будуть обладнані ліфтами, які зможуть легко підняти ядерних туристів на 25-ти метрову висоту. Вишки будуть виконані з бетону з заскленими оглядовими отворами, що влаштовані на всіх рівнях вертикальної поверхні вишки, а верхня площадка обладнана виступаючим балконом розширюючи внутрішній об’єм оглядового приміщення.

Розташування оглядових вишок представлено на загальному плані ревіталізації зони відчуження. За планом, кілька веж буде встановлено в заплаві річки Прип’ять, недалеко від ставка-охолоджувача ЧАЕС. Це дуже перспективне місце для спостережень за птахами і оптимально підходить для розвитку такого виду туризму як – birdwatching.

Недоліками запропонованих веж є їх невелика висота. У зоні відчуження сьогодні існують кілька 40 метрових веж – з яких огляд чорнобильських ландшафтів викликає незабутні емоції. Також, оптимально було б розмістити житлові модулі біля оглядових вишок.

Пару слів наостанок …

Поява такого проекту, це свідчення широкого інтересу до чорнобильської зони відчуження. Причому інтерес виникає у людей різних професій. Важливо, що навіть неспеціалісти в питаннях чорнобильської зони розуміють можливість розвитку туризму в чорнобильській зоні, а також необхідність наукового вивчення цього масштабного радіаційного феномена.

Також проект, вірніше його недоліки, демонструють наскільки важлива спільна робота архітекторів, будівельників, радіобіологів, зоологів, юристів і економістів над майбутнім зони відчуження. Запропонувати унікальну архітектуру комплексу мало – необхідно чітко розуміти характер навколишнього середовища в якому будуть працювати науковці та відпочивати туристи, враховувати її особливості та властивості. Необхідно розуміти і розраховувати фінансові ризики і вигоди від реалізації проектів реабілітації чорнобильської зони. На жаль, на даний момент, подібний проект неможливо реалізувати на території чорнобильської зони – оскільки відсутня стратегія розвитку зони відчуження на найближчі 20-50 років.

Дякуємо авторці проекту – Арині Агеєвій (Проект ревіталізації чорнобильської зони відчуження – zaarchitects.com)