Законодавчі основи функціонування зони відчуження
Державне управління територією Чорнобильської зони відчуження здійснюється Державним департаментом Адміністрацією Чорнобильської зони відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення (надалі – Адміністрація зони відчуження). В свою чергу Адміністрація зони відчуження підпорядковується Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Умови перебування людини та всі види діяльності, що здійснюються на території Чорнобильської зони відчуження регламентується законодавчо. Головним Законом України, що визначає статус цих територій є Закон «Про правовий режим територій, що зазнали радіонуклідного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 27 лютого 1991 року за № 791A-XII, ВВР 1991 р., N 16, ст.198). Територіально ДД ЧЗО та ЗБ(О)В, тобто Адміністрація зони відчуження розташовується у місті Чорнобиль.
В цьому Закону урегульовуються питання поділу територій на відповідні зони, встановлюються режими їх використання та охорони, визначаються умови проживання та праці персоналу зони відчуження, регламентуються норми щодо здійснення господарської та науково-дослідницької діяльності на цих територіях.
Законом закріплюється та гарантується забезпечення режиму використання зони відчуження та охорони її територій. Вся діяльність в зоні відчуження покликана на зменшення дії радіоактивного опромінення на людину та на природні екосистеми.
В цьому Законі надано тлумачення (визначення), що собою являє зона відчуження – це територія за якої проведено виселення населення в 1986 році, а зоною безумовного (обов’язкового) відселення є територія, яка зазнала інтенсивного забруднення довгоіснуючими радіонуклідами з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 15 Kі/кв.км, або стронцію-90 від 3 Kі/кв.км та вище, або плутонію від 0,1 Kі/кв.км й вище (в порівнянні з доаварійним періодом).
Крім цього, на вказаних територіях розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини, з урахування коефіцієнтів міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів, може перевищити 5 мЗв (0,5 бер) за рік (більше дози, яку вона отримувала в до аварійний період).
Функції Адміністрації зони відчуження
Головне завдання Адміністрації зони відчуження полягає в організації та координації виконання всіх заходів на території зони відчуження, а також зони безумовного (обов’язкового) відселення, а також вирішення питань фінансування цих робіт, охорони громадського порядку, захисту наукових та економічних інтересів держави. Окрім цього Адміністрація покликана виконувати заходи по створенню безпечних умов праці та зменшення рівнів опромінення персоналу, який працює на території зони відчуження.
До речі, кожен громадянин України (і не тільки) може дізнатись про поточні радіаційний стан на ЧАЕС та зоні відчуження. Для цього необхідно тільки завітати на спеціальну веб-сторінку Адміністрації зони відчуження.
Необхідно зазначити, що умови праці персоналу на території зони відчуження, а також порядок їх тимчасового (на період виконання службових обов’язків) проживання на цих територіях визначаються Гігієнічними нормативами “Основні контрольні рівні, рівні звільнення та рівні дії щодо радіоактивного забруднення об’єктів зони відчуження”. Виконання вимог, що регламентуються цим документом є обов’язковим.
Персонал зони відчуження
Стосовно самого персоналу необхідно зазначити наступне. За статевою ознакою, серед персоналу превалюють чоловіки – 77 %. Професійна структура персоналу зони відчуження засвідчує значну перевагу інженерно-технічного персоналу – біля 35%. Кількість персоналу, який зайнятий у сфері громадського харчування складає біля 8%, співробітників медчастини – 3%, а особистий склад загону Державної пожежної охорони складає біля 4%.
Адміністрація зони відчуження несе повну відповідальність за оперативне, повне та об’єктивне інформування населення про екологічний стан цих територій.
Землі зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення виведені з господарського використання, огороджені від сусідніх територій та переведені до категорії радіаційно-безпечних земель. Законодавче трактування терміну – радіаційно-небезпечні землі наступна: – це землі, на яких є неможливим подальше проживання населення, отримання сільськогосподарської та іншої продукції та продуктів харчування, які б відповідали державним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.
На даний час на підприємства зони відчуження працює біля трьох тисяч людей. В основному це мешканці сусідніх, прилеглих до зони, сел. За даними Адміністрації зони відчуження працюють люди з Чернігова, Києва, Славутича, Іванівського та Бородянківського районів та інших регіонів. Більше половина працівників зони відчуження є ліквідаторами аварії та постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи (тобто мають категорії).
Літературні джерела про АЗО:
- Закон України «Про правовий режим територій, що зазнали радіонуклідного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року за № 791A-XII, ВВР 1991 р., N 16.
- Гігієнічні нормативи “Основні контрольні рівні, рівні звільнення та рівні дії щодо радіоактивного забруднення об’єктів зони відчуження” (ГН 6.6.1.076-001). Київ -2001.
