Сторінка описує сучасний стан (на 2007 рік) фауни ссавців, що сформувалась за післяаварійний час в межах Чорнобільської зони відчуження. Фауна ссавців району складається з 6 рядів: рукокрилі, комахоїдні, гризуни, зайцеподібні, парнокопитні, хижі.
Рукокрилі
Теоретично припускають можливість мешкання 16 видів в Чорнобильській зоні відчуження. Практично доведено існування п`яти видів: вухань звичайний (Plecotus auritus), вечірниця дозірна, нетопир карликовий, нетопир лісовий, кажан пізній [1]. – (Eptesicus serotinus) (Pipistrellus nathusii) (Pipistrellus pipistrellus) (Nyctalus noctula)
Зображення фауни Рукокрилих, які мешкають в межах Чорнобильської зони відчуження. Фотографування виконано в 2007 році. Автор – к.б.н. Гащак С.П..
Комахоїдні
На 2000 р. зафіксовано 5 видів: їжак (Erinaceus concolor), кріт звичайний (Talpa europaea), рясоніжка звичайна (Neomys fodiens), мідиця мала (Sorex minutus), звичайна мідиця (Sorex araneus). З роду Crocidura було зафіксовано один вид – Crocidura suaveolens, що був здобутий в 1989 р. в районі села Копачі [2]. Відносно іншого виду – білочеревої білозубки (Crocidura leucodon), висловлюється думка про його можливе мешкання в зоні відчуження [1]. Також існує інформація щодо зустрічі в чорнобильській зоні хохулі звичайної (Desmana moschata) [11]. Однак цей факт заперечується іншими авторами [1].
Гризуни
Доведена присутність 18 видів. Річковий бобер (Castor fiber) – самий крупний вид даного ряду. На Поліссі мешкав з давніх часів, промислове використання виду відмічається вже в 10 ст. Негативні зміни в чисельності та розселенні, внаслідок надлишкового промислу, зафіксовані в 18 ст. В подальшому, через надмірну експлуатацію, до середини 20-го ст. вид був не чисельний. В 50-х роках 20-го ст. була проведена реінтродукція виду[3, 4]. На даний час вид має широке розповсюдження по Зоні відчуження стаціально використовуючи не тільки ріки, а і систему каналів меліоративної системи [1]. Ондатра (Ondatra zibethicus) алохтонний елемент фауни Євразії. Інтродукція в район дослідження проводилася в 1944-1946 рр. В 70-х роках 20-го ст. промислові запаси виду на Київському водосховищі досягли максимуму – 90-100 тис. ос. Після цього спостерігалося катастрофічне падіння чисельності внаслідок надмірного промислу [5]. Білка звичайна (Sciurus vulgaris) – відмічається як в населених пунктах, так і за їх межами. В давні часи (11 – 17 ст.) була об`єктом хутрового промислу [3, 5]. Родина Myoxidae представлена трьома видами – горіховий вовчок (Muscardinus avellanarius), лісовий вовчок (Dryomys nitedula) та полчок (Myoxus glis). Видовий склад мишей налічує чотири види – крихітка (Micromys minutus), польова (Apodemus agrarius), лісова (Apodemus sylvaticus), жовтогорла (Apodemus flavicollis) та хатня миша (Mus musculus). Перші три види є звичайними для Зони відчуження. Хатня миша, як сінантроп, потерпіла зміни в стаціальному розподілі після евакуації [1, 6]. Серед нориць доведена присутність 6 видів: руда (Clethrionomys glareolus), звичайна (Microtus arvalis), східноєвропейська (M. rossiaemeridionalis), підземна (M. subteraneus), темна нориця (M. agrestis) та нориця-економка (M. oeconomus). Водяна нориця не зафіксована в післяаварійний період, однак деякі дослідники вказують на її існування в цьому районі [5, 7]. Сірий пацюк (Rattus norvegicus) відмічений в населених пунктах ЗВ.
Хижі
Доведене існування на території ЗВ 9 видів. Річкова видра (Lutra lutra) – присутність та розповсюдження констатується по слідам життєдіяльності (фотографії Річкової видри представлено нижче). Борсук (Meles meles) – зафіксовано 2 борсукових містечка. Кам’яна куниця (Martes foina) має широкий діапазон стацій [8], однак в ЗВ відмічається перш за все в населених пунктах. Лісова куниця (Martes martes) – типово лісовий звір [8], однак фіксувався в покинутому місті Прип`яті. Ласка (Mustela nivalis) зустрічається як в природі, на відкритих ландшафтах (лука і перелоги), так і в покинутих населених пунктах. Американська норка (Mustela vison) – відмічена в заплаві Прип`яті. Крім цих видів Францевіч та ін. відмічають ще 3 види з родини Куницевих (Mustelidae) – європейська норка (Mustela lutreola), горностай (Mustela erminea), чорний тхір (Mustela putorius). Єнотовидний собака (Nyctereutes procyonoides) являє собою алохтонний вид для фауни Європи, в досліджуваний район інт родукована в 1936 р., а з 1948 р. розпочато плановий промисел [5]. Був відмічений тільки один раз біля м. Чорнобиль [1]. Лисиця (Vulpes vulpes) характеризується як чисельний вид [8].
Зображення Річкової видри (Lutra lutra) в природних умовах.
Вовк (Canis lupus) – інформація щодо чисельності та значення цього виду дуже суперечлива. Існує думка [9], що мікропопуляція вовка в зоні відчуження характеризується високою щільністю та стабільністю в порівнянні з іншими територіями Полісся. Тому Зона є своєрідним резерватом цього виду, де проходить його відтворення та розселення на сусідні території. Втім автор не вказує на джерело даних з яких він робить такі висновки. Рись (Felis linx) в історичні часи була звичайним видом для лісної зони Євразії [8]. В Поліссі зменшення чисельності проходило на фоні інтенсивного антропогенного перетворення регіону в другій половині 19 ст.[11]. Францевіч та ін. визначили цей вид як такий, що епізодично зустрічається [5]. Факт присутності виду констатується за однією зустрічей слідів цього звіра. [1]. За іншими даними [10] в Зоні існує популяція цього виду, котра стабільна та має незначний приріст.
Слід зазначити, що в історичні часи фауна хижих позбулася двох характерних елементів – ведмедя (Ursus arctos) та росомахи (Gulo gulo). Росомаха в Поліссі мала ізольовану частину ареалу, і зникла раніше ніж інші хижі. Депресія виду спостерігалась вже в кінці 18 ст., а остання знахідка датується 1890 р. [3]. Ведмідь в кінці 18 ст. характеризується як звичайний вид, однак наприкінці 19 ст. стає рідкісним, а останні повідомлення відносяться до 20-х років 20-го ст. [3].
Копитні
Цей ряд сьогодні налічує чотири види: лось (Alces alces), олень європейський (Cervus elaphus), козуля (Capreolus capreolus), кабан дикий (Sus scrofa). Зниження чисельності (та зникнення окремих видів) групи на території зони відчуження відмічалося в 20-х роках 20-го ст.[11]. Тоді олень європейський зник з цієї території повністю, істотно знизилася чисельність козулі та кабана, відмічалися тільки поодинокі особини лося. Поступове відтворення цих видів на Поліссі почалося в другій половині 20-го. ст. В історичні часи існувало ще три види даного ряду – тарпан, тур та зубр. Єдині відомості про наявність тура (Bos primigenius) та тарпана (Equis gmelini) на Поліссі знаходяться в “Поучении” Володимира Мономаха [10], що відноситься до початку 12 ст.[3, 4]. Зубр (Bison bonasus) як чисельний вид відмічається ще в 14 ст., однак в 18 ст. вже відсутні будь які дані про його існування в Поліссі [3].
Зображення основних видів копитних Чорнобильської зони відчуження.
Зайцеподібні
Представлені тільки одним видом – заєць-русак (Lepus europeus). В минулому також зустрічався заєць-біляк (Lepus timidus), який вже на початку 20-го сторіччя став рідкісним в Поліссі [3].
Програми збільшення різноманіття тваринного світу в зоні
Чисельність великих ссавців в цей період дійшла до стану стабільної циклічності. Тобто компоненти системи “хижак-жертва” (чи “споживач-корм”) знаходяться в рівновазі між собою [13]. Проте існувала і існує інша думка, за якою склад фауни Чорнобильської зони потребує змін та регуляції. Так, чисельність вовка визнається надмірною і представляє загрозу не тільки чисельності диким тваринам Чорнобильської зони відчуження, а й домашній худобі сусідніх територій. Також сучасні ландшафти Чорнобильської зони (особливо перелоги) потребують інтродукції великих копитних [14]. На основі цих думок в 1998 р. була запропонована та частково почала виконуватися “Програма відновлення первинного фауністичного комплексу і біорізномаїття Українського Полісся в зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення” (Програма “Фауна”) [15]. Для реалізації мети передбачалися практичні заходи, що безпосередньо вливають на чисельність та видовий склад угруповань тварин Чорнобильської зони: обмеження та регулювання чисельності вовків, інтродукція великих травоїдних ссавців – “тарпаноподібних коней”, зубра та “відновленого” тура. Дискусійні питання щодо доцільності та раціональності виконання цих заходів залишимо за межами роботи [14,16]. На практиці було реалізовано два заходи – інтродукція коней Пржевальського, зубрів та відстріл вовків.
відбувалася за розробленою спеціалістами заповідника “Асканія-Нова” Програмою створення вільної популяції. Спочатку передбачалось утримання тварин в умовах вольєру в Центрі акліматизації, з послідуючим поступовим випуском їх на волю. В травні 1998 р. в Зону завезли 3-х самців з Лозовського конезаводу та 22 особини із заповідника “Асканія-Нова”. За п`ять місяців після завозу загинуло по різним причинам 8 особин. Єдиний жеребець з групи лозовських коней був непридатним для розмноження у зв`язку з поганим екстер`єром та нерозвиненістю основних форм репродуктивної, соціальної та оборонної поведінки. Перша репродуктивна група була сформована із одного самця та дев`яти самиць. З інших тварин була сформована холостяцька група (6 самців). В серпні та жовтні три кобили, що привезли вагітними, народили. Репродуктивна група була випущена на волю весною 1999 р. і оселилась на перелозі в 7 км. на захід від Центру акліматизації. Група холостяків була випущена в січні 1999 р. Потім для поліпшення генетичної та демографічної структури була завезена група самиць (6 особин). На 01.11.99 р. в ЗВ мешкало 27 коней (10 самців, 17 самиць).
Коні Пржевальського в природніх умовах Чорнобильської зони відчуження. Автор фотографій – Д.Вишневський.
Про кількість вилучених, внаслідок регуляції, вовків інформація відсутня.
Аналіз трансформації фауністичних комплексів території Чорнобильської зони підготовленно
Денисом Вишневським
Літературні джерела:
1. Гащак С. П., Бунтова О. Г., Залісський О. О. Фауна хребетних тварин зони відчуження України. – Славутич-Чорнобиль: 2000. – 86 с.
2. Основи лісової радіоекології // Под ред.: Калетник Л. М.: – Київ: 1999. – 251 с.
3. Кириков С. В. Промысловые животные, природная среда и человек – М.: “Наука”, 1966. – 248с.
4. Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. – 84с.
5. Францевич Л. И., Крыжановский В. И., Гайченко В. А. Животные в радиоактивной зоне. – Киев.: Наукова думка, 1991 – 176 с.
6. Чернобыльская катастрофа // Под ред.: Барьяхтар В. Г.: – Киев: Наукова думка, 1995. – 559 с.
7. Корнєєв О. П. Вовк та його знищення. – Київ, Харків.: Вид-во сільськогосподарської літератури УРСР, 1950.
8. Доппельмаир Г. Г., Мальчевский А. С. Новиков Г. А. и др. Биология лесных птиц и зверей. – М.: Высшая школа, 1975 – 382 с.
9. Жила С. М. Рись (Felis linx) в Українському Поліссі. // Поліському природному заповіднику – 30 років. – Житомир.: 1999. – С. 93 – 100.
10. Гумилёв Л. Н. От Руси до России. – М.: «Институт ДИ-ДИК», 1997. – 649 с.
11. Атлас Чоробильської зони відчуження. – К.: “Картографія”, 1996. – 26 с.
12. Балашов Л. С., Гайченко В. А., Францевич Л. І., та ін. “Червона книга України” в зоні відчуження // Бюлетень екологічного стану Зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення. – Чорнобильінтерінформ, 1999. – №14. – С.35-37.
13. Жарких Т.Л., Ясинецкая Н.И., Боровский А.Н., Звегинцова Н.С., 2002. Изучение популяции лошади Пржевальского в зоне Чернобыльской АЭС // Бюлл. МОИП. – Т.107, вып. 5. – С. 9–16.
