Місто Чорнобиль про іудейскі та православні церкви та культові споруди

Церкви міста Чорнобиль

До 1764 року в Чорнобилі налічувалось 40 єврейських та 100 селянських будинків. У другій половині XVIII ст. в Чорнобилі швидко розвивалися дрібні промисли, торгівля. Тут були відкриті цехи кравців, бондарів та ін. Ходкевичі, прагнучи збільшити прибутки, дозволяли ремісникам самим збувати свої товари. У Чорнобилі проводились великі ярмарки. З міста Чорнобиль до Києва, Кременчука та інші міста Придніпров’я вивозили ліс, дьоготь, смолу. Згідно до актів Радомишльської консисторії, у 1749 році було вирішено було збудувати в Чорнобилі першу православну церкву. Нею стала Іллінська церква, будівництво якої закінчилося в 1779 році, Церква займала площу 52 десятин і була великим власником чорнобильських земель. До неї були приписані значна частина селян Чорнобиля, а також населення села Залісся та Запілля. Церква була дерев’яною і під час пожежі 1873 року вона згоріла. На будівництво нині існуючої кам’яної Іллінської церкви, освяченої у 1878 році, із скарбниці було виділено 80 тис. рублів. У Чорнобилі бу
ло збудовано ще 2 православні церкви – Миколаївська та Богородицька. В 1849 році вони згоріли. Миколаївська церква була відновлена та освячена в 1858 році. Римсько-латинська церква в ім’я Успіння пресвятої-Богородиці (Богородичька церква) була збудована в 1600 році Лукою Сапегой як домініканський монастир, яким вважалася до 1832 року. Після 1832 року була звернена в парафіяльну. В свій час Богородицьку церкву передбачалось перенести в село Опачичі.
У 1775 році в Чорнобилі засноване поселення розкольників – вихідців з Стародуб’я. (Стародуб – лісиста місцевість в Чернігівській області. У 70-х роках тут створюється колонія московських старообрядців). Вони, переслідувані православної церквою, поселяються як у самому Чорнобилі, так і в сусідніх селах Красилівці та Замошні. Найбільші поселення старообрядців на Україні були в Київській губернії – в містечках Смілі Канівського повіту і Чорнобилі – Радомишльського повіту. Розкольники на березі ріки Прип’яті до 1852 року мали свою церкву в ім’я св. Пилипа – митрополита Московського, при якій існував чоловічий монастир. Однак розмиття Прип’ятського берега змусило розкольників перенести церкву на нове місце, а повторне обвалення берега призвело до того, що вона була розібрана. Цінний будівельний матеріал було використано для відновлення Миколаївської церкви, а ікони передані Іллінської церкви. Поселення розкольників в районі Чорнобиля дало значний поштовх у підвищенні культури землеробства, ро
звитку містобудування. Оселившись в Чорнобилі, розкольники проявили себе як народ працьовитий, чесний, тверезий, який любить чистоту і порядок не тільки в своєму домі, подвір’ї, сімействі, але і у відносинах з людьми навіть не їх віросповідання. Будинки вони будували менших розмірів у порівнянні з іншими, але будинки були значно охайніші та, навіть, витончені. Орендуючи значну частину земель, розкольники проявили себе відмінними садівниками. На присадибних ділянках і на орендованих землях вони з успіхом вирощували картоплю, цибулю, капусту, огірки, соняшник. З садових культур навіть абрикоси та персики, якими торгували в Києві. Наслідуючи їх садівничу культуру інші жителі Чорнобиля, займались садівництвом та городництвом.

Хасидизм та Чорнобиль

Існуючі в Чорнобилі умови вільної торгівлі, зосередження торговельних шляхів привабили в ці землі євреїв. У період, що відноситься; до першої люстрації Чорнобиля (1552 р.), на території міста та околиць не проживає жодної єврейської родини, а вже за даними 1765 року їх у Чорнобилі налічується 696, в 1847 – 3482 людини, а до 1897 року Чорнобильська єврейська громада нараховувала 5526 осіб. Єврейське населення; займалося, як правило, торгівлею, різними ремеслами, лихварства, перевезення та вело інші; промисли, які не були пов’язані з землеробством. У Радомишльському повіті євреям належало лише 5,3% орної землі. Це обумовлено не тільки і не стільки небажанням єврейського населення обробляти землю, скільки рядом перешкод, які створювало царський уряд на їхньому шляху до осілого способу життя. Так, законом від 3 травня 1882 року євреям заборонялося давати в оренду землю з комерційної або сільськогосподарської метою в містах і містечках. Чорнобиль здавна вважався резиденцією сім’ї Чорнобильськ
их цадиків, служителів хасидизму. Прізвище Чорнобильських цадиків бере свій початок від Менахема-Нахума Чорнобильського (помер у 1798 р., похований в Чорнобилі. У 1990 році над його могилі побудовано мавзолей).
Він відомий як учень Ізраїлю Бешта – засновника хасидизму. Слава про життя Менахема-Нахума приваблювала в Чорнобиль єврейські маси зі всієї України та Польщі.

Літературні джерела про місто Чорнобиль:

Город Чернобыль (Киевской губернии), описанный отставным военным Л.Г., С.11-13. 4.
Сказания о населенных местностях. Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Собрал Л. Похилевич. -С. 146.
«Вісник Чорнобиля» № 91-102 (983-995), 1998
Экскурсия по Днепру и Припяти для осмотра памятников старины в местечке Чернобыль и его окрестностях, организованная Киевским обществом охраны Памятников старины и искусства, совместно с Киевским отделом императорского русского Военно-исторического общества. Доклад СП. Вельмина. К, 1914, тип-фия штаба Киевского военного округа.