Історія Чорнобильського краю

Чорнобиль в часи Київської Русі

Північна та північно-західна територія стародавнього Київського князівства, згідно до свідчень, що зафіксовані в літописах, уже в десятому сторіччі була вкрита густою мережею міст, феодальних замків і поселень. Заселеними були більшою мірою береги річок Прип'ять, Тетерів, Ірпінь та Уж. В літописах згадуються назви поселень, зокрема Овруч, Рильськ, Семоч та інші. Серед цієї когорти історичних населених пунктів вагоме місце посідав Чорнобиль

Перша згадка про місто Чорнобиль датується 1193 роком, яку було знайдено в Іпатіївському літописі. Де вказується, що Ростислав полював біля міста Чорнобиль: «Князь Вишгородський і Туровский Ростислав – син Великого князя Київського Рюрика їхав з ловом від Чорнобиля до Торцийського». Окрім того у Лаврентіївському літописі описується історичний похід князів в 1127 році, через місто Стрежів, який був найпівденнішим містом Полоцького князівства і стояв на сторожі половецьких земель від древнього Києва. Це підтверджує й історик Лаврентій Похілевич в своїй праці "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" (видана в 1864 році).

Існують твердження про те, що ще в кінці XIX сторіччя на місці Стрежева можна було побачити земельні укріплення, вали, рови та кургани Київської Русі. В одному з курганів, що називається Татарським, знайдено зброю, а також скарб ювелірних бронзових і срібних прикрас XII-XIII ст.

У зв'язку з цим дослідники історії м. Чорнобиля прийшли до висновку, що згадування в Іпатіївському літописі про Чорнобиль є не що інше, як спогад про перейменоване місто Стрежів.

Існують й інші гіпотези виникнення Чорнобиля. Назва міста Чорнобиль може походити від слова «чорнобильник» - так у давнину, в народі називали полин.

Чорнобиль в часи монголо-татарського нашестя

Давня історія міста Чорнобиль містить події, які пов'язані з монголо-татарською навалою, литовським, а також польським пануванням.

Так в XIII столітті в районі впадіння річки Прип’ять в Дніпро відбулася битва об’єднаного, литовсько-українського війська з татарами. Військо татар, кероване Кайданом, воєводою Батия, було вщент розгромлено, а сам Кайдан ледь врятувався. Як стверджують історики, це була перша перемога Русі над монголо-татарами.

Рисунок – Мапа Малоросії, яка складена в на початку 17-сторіччя відомим мандрівником Бопланом. В той час Малоросія (в тому числі й Чорнобиль) були під володінням Польщі.

У 1569 році, після підписання Люблінськой унії між Литвою і Польщею, Чорнобиль відходить під володіння Польщі. Влада над містом переходить в руки династії шляхтичів Сапегів. Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. не обійшла стороною і Чорнобильські землі. В результаті військових дій край багато разів переходив з рук в руки. У Чорнобилі побував Київський полк повстанської армії Богдана Хмельницького під командуванням А. Ждановича.

Старовіри в історії чорнобильського краю

На цих територіях знайшли притулок, в XVIII столітті, община старовірів. В непролазних хащах лісів утворили скити, в яких вони могли безперешкодно, по старому молитись своїм богам. Навіть зараз в центральній частині зони відчуження можна найти залишки стародавнього поселення старовірів. Воно зветься "Городище". Городище являє собою територію, яка обнесена двома земляними валами, які добре ідентифікуються і в наш час. В наш час історико-культурних досліджень цього поселення не проводилось.

Крім того старовіри мешкали і в Чорнобилі. Так в книзі «Репортажі із Чорнобиля» (автори Іллєш А.В. та Пральніков А.Е.) описується, що в другій половині 17-го сторіччя в Чорнобилі оселились старовіри. Пізніше їх секта стала називатись «чорнобильською». Головний голова цієї секти, Іларіон Петров, мав чудернацьке прізвисько Коров'ячі Ножки та відзначався надзвичайним фанатизмом. Секта проповідувала швидке повернення антихриста та настання кінця світу. Цікаво, що чорнобильські сектанти пізніше переселились до Австрії (в кінці 18-го сторіччя). Вони були запрошенні туди особисто імператором Йосифом II, який навіть позбавив їх податків на наступні двадцять років після переселення.

Старовіри, які залишились в Чорнобилі пізніше заснували декілька поселень в чорнобильському районі. Замошня, Красилівка, Бички – це ті населенні пункти в яких мешкали старовіри до 1986 року.

Чорнобиль іудейський та православний

У 1775 році в Чорнобилі були засновані поселення розкольників - вихідців із Стародуб’я. Розкольники мали свою церкву в ім'я св.Филипа - митрополита Московського, при якій існував чоловічий монастир.

Коли на Правобережній Україні спалахнуло полум'я гайдамацького руху, Чорнобиль двічі, в 1747 і 1751 роках, вдавалося захопити повстанським загонам і розправитися з польською шляхтою. Каральний загін, очолюваний паном Мацкевічем, вогнем і мечем пройшовся майже по всій місцевості над річками Тетерів і Прип’ять.

Особливу роль у житті мешканців Чорнобиля відігравала річка Прип'ять, яка їх годувала. Через низьку продуктивність (родючість) земель жителі Чорнобиля займались переважно рибальством. Крім того заготовляли деревину, торф та займались збиранням грибів та ягід.

Серед найпоширеніших допоміжних занять поліщуків були рибальство, мисливство, бортництво (бджолярство), збиральництво. Розвивалися й народні промисли та ремесла - гончарство, ткацтво, обробка дерева, металургія та обробка заліза, обробка шкіри, плетіння, обробка каменю, лісові промисли, сукновальний промисел, гутництво та інші.

Великі випробування випали на долю Чорнобиля, його краю, де, як і всюди на українських землях, переслідувалися мовна культура, традиції, здійснювалось окатоличення населення, особливо під час тривалого панування польської шляхти.

Відомо також що в самому Чорнобилі, в 1600 році було засновано римсько-католичнйи костел, а з часом при ньому був створений домініканський монастир.

В 1749 році Радомишльська консисторія розпочала будівництво в місті Чорнобиль першу православну Іл'їнську дерев'яну церкву. Будівництво було завершено лише в 1779 році. В 1873 році дерев'яна церква згоріла і на її місці було збудовано кам'яну церкву. Ця церква існує й зараз та в ній проводяться богослужіння. В Чорнобильській зоні відчуження існувала дерев'яна Воскресенська церква, яка була збудована у XVIII сторіччі в селищі Товстий Ліс. В 1996 році церкву було втрачено, вона згоріла під час пожежі.

Згадки про Чорнобиль існують навіть в історії Франції. В період якобінської диктатури уродженка Чорнобиля, 26-річна полька Розалія Любомирська-Ходкевич, 30 червня 1794 року була гельйонтинована в Парижі. Її звинуватили в зв'зках в Марією-Антуанетою та іншими членами королівської сім'ї.

Незважаючи на те, що середина XVIII ст. в історії Чорнобиля була пройнята полум'ям народних повстань, саме цей період відзначається культурним та економічним поступом міста.

У XIX ст. покладено початок розвитку підприємств, появи шкіл, медичних установ. У 1855 році відкрито першу парафіяльну школу. Учителем був диякон. Він навчав дітей у власному домі, бо шкільних приміщень не було. В цей час в Чорнобилі мешкало біля чотирьох тисяч євреїв, більше двох тисяч православних, 600 розкольників та біля ста римо-католика. В той час в Чорнобилі було п'ять синагог, три православні церкви та костел. У 1880 році у Чорнобилі було відкрито першу двокласну школу на 60 учнів. До речі школу утримували батьки учнів.

Одна з перших детальних топографічних карт Чорнобильського району. Дата її укладання - 1894 рік.

На рубежі XIX-XX ст. у Чорнобилі мешкало близько 17 тисяч чоловік і було понад 2000 дворів.

Однією з унікальних стародавніх споруд на території зони відчуження була Воскресенська церква в селищі Товстий Ліс. Воскресенська церква була збудована в 1760 році. Розміщувалась в центральній частині села. Церква була дерев'яною, трьох зрубною з добудованою з заходу дзвонярною. Мала три куполи. Центральний купол мав вікна для світла, інші куполи були глухими. В церкві збереглись розписи XIX століття. В 1897 році до бабинця було прибудовано квадратну (у плані), двохярусну звонарню.

Церва збудована у стилі українського бароко. Після аварії на ЧАЕС та евакуації населення, церква була розграбована мародерами. 24 квітня 1996 року, майже через 10 років після аварії, Воскресенська церква згоріла. На превеликий жаль цей пам'ятник архітектури втрачено назавжди.


Воскресеньська церква у Товстому Лісі, збудована в 1760 році	Інший ракурс Воскресеньської церкви (за матеріалами сайту Іституту зоології НАН України)	Записи в церковній книзі Воскресеньської церкви (в правому кутку запис М.П.Архипова - одного з засновників вітчизняної радіоекології), за матеріалами Іституту зоології НАН України

Одним з найцікавіших місць зони відчуження, можна вважати залишки давньослов’янського поселення. На даний час місце розташування цього поселення вгадується за наявністю залишків укріплень (земляних валів). Вважається що це давнє городище відноситься до милоградської культури епохи раннього заліза (VII-III століття до нашої ери). Городище було побудовано на острові серед непролазних боліт. Залишки валів, особливо внутрішнього, дуже добре ідентифікуються й сьогодні, - навіть через дві з половиною тисячі років.

Інші історико-культурні об'єкти Чорнобильської зони відчуження та міста Чорнобиль на фотографіях нижче.


Могильний камінь на єврейському цвинтарі у м.Чорнобиль	Церква в селищі Красне	Свято-Ільїнська церква в місті Чорнобиль

Літературні джерела:

Ипатьевская летопись. Літопис руський за Іпатьским (Іпатіївським) списком (видання 1908 року). Лътопись по Ипатьевскому списку. Кіевскій лътописный сводъ. В лето 6699 [1191] – в лето 6703[1195].

Говірки Чорнобильської зони // Під редакцією П.Ю.Гриценка. Вид-во “Довіра”. - К. 1996. – 358 С.

Давня історія Чорнобиля. Стаття Д.Кулиняка «Таємниці вовчих закутків». – «Політика і культура». 1-7 травня 2001. №16 (99).

Омеляшко Р., Маліневська Н. Краєзнавець минулого століття та його праця. – В кн.: Древляни. – Зб. Статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю.

Лавреній Похилевич. Сказания о населенні местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах , местечках и городах в пределах губернии находящихся.

Печера М.П. Городище Милоградської культури в Київському Поліссі// Археологія. - 1976. - Вип. 20. - С. 88.

Шендрик Н.І. Довідник з археології України. Київська область. - Київ,: Наук. думка, 1977. - 142 с.

Балашов Л.С., Францевич Л.І., Шерстюк Н.І. Состояние объектов природно-заповедного фонда в зоне отчуждения. Проблеми Чорнобильської зони відчуження. Вип. 4. - Київ. Наукова думка. 1996.