Індустріалізація господарства міста Чорнобиль
До кінця панування Ходкевича до його Чорнобильського маєтку входили такі села – Запілля, Залісся, Янів, Гапоновичі, Черевач, Новосілки, Ямпіль, Нагорці, Копачі, Карпилівка, Червоне, Крива гора, Корогод, Роз’їжже, Глинка, Машів, Зимовище, Усів. Маєток мав 9432 десятини орної землі, 11066 десятин лісу.
При приєднанні Правобережної України та Росії (1793 р.), Чорнобиль увійшов до складу Радомишльського повіту Київської губернії як заштатне містечко. У період Вітчизняної війни 1812 року у зв’язку із загрозою настання французької армії на Київ, Чорнобиль був значно укріплений.
У першій половині XIX ст. в Чорнобилі виникають невеликі підприємства. У 1845 році шкіряний та два свічних заводи з виробництва свічок випускали продукцію на суму понад 2 тисячі рублів. У 1830 році в містечку було засновано перший медичний заклад – невелику аптека. Через 25 років відкрилася парафіяльна школа. Учителем у школі був диякон. Він навчав дітей у власному домі, бо не було шкільних приміщень.
У 70 роках XIX століття в Чорнобилі, крім вказаних раніше заводів, товарну продукцію виробляли 105 ремісників, та сім на рік збирався ярмарок. Найбільше значення в господарському плані для міста мала пристань. Її вантажообіг з 1859 по 1905 роки збільшився більш ніж у 13 разів.
У 1890 році відкрилася школа на 60 учнів, яка давала 2-а класи освіти. Утримання та повне забезпечення школи здійснювалось за рахунок батьків учнів. В цей час вЧорнобилі було будинків: селянських -320, розкольників -120, єврейських – 378, шинок до 50 (!). Але вже на рубежі XIX – XX століття в Чорнобилі проживали 16740 чоловік та налічувалось більше 2000 дворів.
Із загальної кількості 3861 десятин землі 1 726 належало поміщикам, 120-церквам та 2015 – селянським господарствам. Віддаленість цих місць від центру, значна кількість пустують земель, лісів, пасовищ, та їх дешевизна приваблювали сюди значне число переселенців. За статистичними даними 1905 року в Радомишльському повіті ціна однієї десятини землі становила 76 рублів, в той час, як в середньому по Київській губернії – 201 руб. Це сприяло виникненню та розвитку в Чорнобилі та прилеглих селах великих селянських господарств. Майже 40% лук Київської губернії знаходилось в Радомишльському повіті. В цей період з кожної десятини збиралося 119,9 пудів сіна.
Стан господарської інфраструктури міста Чорнобиль в XIX – XX столітті
З урахуванням кліматичних умов та місце розташування Чорнобилю виникає спеціалізація виробництв та промислів. Південні райони губернії з багатими землями до кінця XIX ст. почали спеціалізуватися на вирощуванні та переробці цукрових буряків. Що ж стосується земель, які перебувають у Радомишльському повіті, то на них широко розвивається винокуріння (разом із заводами Київського повіту 16 винокурний заводів Радомишльського повіту виробляли 34% усього спирту, що вироблявся в губернії), гончарний промисел, виготовлення дерев’яної посуду.
У самому ж місті Чорнобиль основне промислове значення має пристань. У 1905 році з Чорнобиля по Прип’яті було відправлено 33 судна з товарами та 37 плотів, при цьому в цей рік по річці Прип’яті було сплавлено 40 плотів.
У 1908 р. міщанин Непах – Мовша шлемів Ковенський отримав дозвіл на будівництво в Чорнобилі миловарного заводу. Брати Іван та Федір Марек 17.09.1909 р. за рішенням Київського губернського правління № 338 отримали дозвіл на будівництво в Чорнобилі “Кам’яного парового борошномельного млина з механічноми майстернями та з плавильною піччю”. В подальшому це підприємство переросло в чавуноливарний завод, який у 1913 році у братів Мареків відкупив Нухім-Мордка Аврумов Дітятківский і Бенціон Шолома Гальперин.
Історичне минуле Чорнобиля вивчалося окремими дослідниками, хоча жодної з цілісних робіт з цього питання немає. На жаль, дуже рідкісними були і розкопки в історичних місцях і давніх похованнях. Так, по дорозі на Корогод, в двох верстах від Чорнобиля знаходиться Татарська колодязь. За переказами татари заховали в ньому великі скарби. Обстеження колодязів, які були проведені в 1815 році результатів не дали.
У місті Чорнобиль, так і в його околицях знаходиться безліч стародавніх курганів і могил. Згадується ряд випадків, коли в результаті розливів Прип’яті на її берегах відкривалися найдавніші печери. У березні 1913 року в Чорнобиль, для вивчення таких печер приїздила експедиція організована Київським Товариством охорони пам’ятників старовини і мистецтва, спільно з Київським відділом Імператорського Російського Військово-Історичного Товариства. Дослідник СП. Вельмін склав ряд карт печер і городищ. У той же час, як уже було відмічено, належної уваги до питання історії Чорнобиля не приділялося. До революції не було складено навіть плану або карти Чорнобиля, як містечка.
Революційний Чорнобиль
2 лютого 1918 року в Чорнобилі був створений Ревком. В цей же час почав працювати і партійний комітет Чорнобиля. На початку березня 1918 року місто захопили німці. Після звільнення Чорнобиля від німців і петлюрівців відновив роботу Ревком міста, який передав у березні 1919 року свою владу обраному міській Раді робітників, селянських і Червоноармійської депутатів.
15 квітня 1919 року в місто захватила банда Струка. За короткий час бандити вбили близько 400 громадян міста, перехопили кілька вантажних пароплавів. Для знищення цієї банди, в Чорнобиль були направлені частини Червоної Армії та кораблі Дніпровської військової флотилії. Після багатоденних боїв, на початку травня основна частина бандитів була знищена. Під час боїв особливо відрізнилися командири бронекатерів “Вірний”, “Самуїл” та “Кур’єр”. За визволення Чорнобиля вони отримали подяку від командувача флотилії А.В. Полупанова.
У 1919 році Чорнобиль стає центром повіту. На початку вересня 1919 року його захопили денікінці. В кінці квітня 1920 року в районі Чорнобиля розгорнулися бої частин Червоної Армії, Дніпровської військової флотилії з біло-поляками, після чого Чорнобиль був звільнений від білогвардійців. 12 червня 1920 року частини 12-ї армії увійшли в Чорнобиль.
У 1921 році були пущені майстерні по ремонту пароплавів, в яких працювали понад 200 робітників. Почали випускати продукцію промислові підприємства. У 1922 році селяни заснували два товариства з колективної обробки землі
У 1921 році в місті організований дитбудинок та будинок підлітків.
У 1920-1922 роках почали працювати лікарня, амбулаторія, аптека, а в 1924 році – дитяча консультація, діти навчалися в 2-х семирічних школах, широке поширення одержали гуртки і школи по ліквідації неписьменності.
У 1923 році Чорнобиль стає центром однойменного району та селищем міського типу.
У 1925 році відновлення народного господарства Чорнобиля, зруйнованого громадянською війною було завершено. У місті проживали 8 952 чоловік та налічувалося 1 617 дворів. Серед промислових підприємств були: чавуноливарний, лісопильний, цегельний і 15 шкіряний заводів, більшість з яких до того часу не працювали. На всіх підприємствах нараховувалося до 200 чоловік робітників. У підпорядкуванні міського комунального господарства знаходилися водопровід, електростанція, скотобійня з пропускною спроможністю до 5000 голів на рік, пожежна команда зі штатом 7 чоловік. Мережа торгових закладів міста включала в себе 12 складів, 16 рундуків та 60 інших торгових місць.
До кінця 1926 року в районі налічувалося 9 025 селянських господарств, які мали у своєму розпорядженні 61119 десятин землі. З худоби в господарствах налічувалося 4134 волів, 3070 коней, 9212 корів, 1205 селянських господарств не мали худоби. До цього часу в районі вже було створено 6 колективних господарств, які об’єднували 86 сімей. Колгоспи мали 843 десятини землі та 30 голів робочої худоби. Одне товариство по обробці землі об’єднувало 18 господарств, а товариство з заготівлі молока – 43 господарства. У 15 трудових та кустарних артілях району працювали 276 чоловік. Серед артілей – 11 займалися лісорозробками, 3 – шкіряною та 1 швейними роботами. У тридцяті роки продовжує розвиватися й удосконалюватися економічна база Чорнобильського району.
У 1932 році на базі ремонтних майстерень створено судноремонтний завод, який обслуговував Дніпровське пароплавство. Почали працювати нові підприємства, реконструйовано та розширено чавуноливарний завод (1934) та маслозавод (1932), райпромхарчкомбінат (1932 р.), цегельний завод (1929 р.).
Книги про місто Чорнобиль:
1. Город Чернобыль (Киевской губернии), описанный отставным военным Л.Г., С.11-13. 4.
2. Сказания о населенных местностях. Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Собрал Л. Похилевич. -С. 146.
3. «Вісник Чорнобиля» № 91-102 (983-995), 1998
4. Экскурсия по Днепру и Припяти для осмотра памятников старины в местечке Чернобыль и его окрестностях, организованная Киевским обществом охраны Памятников старины и искусства, совместно с Киевским отделом императорского русского Военно-исторического общества. Доклад СП. Вельмина. К, 1914, тип-фия штаба Киевского военного округа.