Панорама річки Прип'ять
Представлено опис гідрологічного та радіоекологічного стану головної водної артерії зони відчуження – річки Прип’ять.
Гідрологічні характеристики річки Прип’ять.
Річка Прип’ять є одним з найбільших водних об’єктів чорнобильської зони відчуження. Річка пересікає зону відчуження з півночі на південний-схід і на межі 30-ти кілометрової зони впадає в Київське водосховище. Прип’ять це рівнинна річка, заболоченість берегів якої не перевищує 15 відсотків.
В районі розташування Чорнобильської АЕС, русло річки Прип’ять було штучно змінено. Був збудований суднохідний канал довжиною одинадцять кілометрів. Русло річки було прокладено в обхід водойми-охолоджувача (технологічної водойми, яка була створена для потреб ЧАЕС). В цьому місці річка Прип’ять тече в 200-400 метрах від водойми-охолоджувача, який відокремлений від річки штучною дамбою. Біля ЧАЕС та водойми-охолоджувача ширина річки Прип’ять не перевищує 100-160 метрів, а середня глибина складає 3-4 метри (в окремих місцях глибина досягає 8 метрів).
При загальній довжині річки, яка складає 780 км, в межах зони відчуження довжина Прип’яті складає близько 50 кілометрів. Це відстань від села Довляди до місця її впадіння в Київське водосховище. Загальна площа водозбору річки в межах зони відчуження складає біля 2000 км2.
Річка Прип’ять досить часто розливається. Весняна повінь, як правило, розпочинається в першій декаді березня та може продовжуватись до середини липня. Середня тривалість повені (з затопленням заплави ближньої зони Чорнобильської АЕС), складає біля п’ятнадцяти днів.
Забруднення води річки Прип’яті радіонуклідами
Річка протікає по радіоактивно забрудненим територіям, як в У країні, так і в Білорусі. Завдяки потужному радіонуклідному забруднення водозбірних територій Прип’ять відіграє виключну роль в перенесені (міграції) радіонуклідів за межі зони відчуження. Вчені встановили, що перенесення радіонуклідів водами річки є найбільшим в порівнянні з іншими шляхами виносу полютантів за межі зони (винесення вітром, біогенне винесення техногенне).
Винесення радіонуклідів річкою збільшується в період повені та підтоплень великих площ радіоактивно-забруднених територій заплави. Наприклад найбільші значення виносу радіостронцію за межі зони відчуження, біля 10 ТБк (Тера Бекерель), було зареєстровано під час повені 1999 року. Ці значення були найбільшими за останнє десятиліття.
Основні радіонукліди, які містяться в воді річки Прип’ять є стронцій (90Sr) та цезій (137Cs). Питома активність цих радіонуклідів у воді р. Прип’ять знаходиться в межах 70-100 Беккерель на кубічний метр води за 137Cs та біля 400 Бк/м3 за 90Sr. Потрібно зазначити, що допустимі концентрації 90Sr в річковій воді, згідно до діючих нормативів, складає 10000 Бк/м3.
Цікавим є факт, що біля 80% всього цезію-137, який виноситься річкою Прип’ять до Київського водосховища, поступає в річку не в зоні відчуження, а за її межами – на забруднених територіях Республіки Білорусь.
Забруднення радіонуклідами риби з річки Прип’ять
Дані про забруднення радіонуклідами риби в річці Прип’ять були отримані про проведені моніторингових досліджень радіоекологічної ситуації в зоні відчуження. Такі дослідження проводяться систематично, та є елементом регламентного моніторингу.
Відлови риби проводяться біля міста Чорнобиль. Так було встановлено, що величина забруднення риби радіонуклідами залежить від виду риби.
Встановлено, що вміст 137Cs в красноперці складає біля 150 Бк/кг, в щуці – 120 Бк/кг, в лящі –105 Бк/кг, у плотві – 100 Бк/кг, окуні – 68 Бк/кг.
Джерела інформації:
- Державний водний кадастр. Основні гідрологічні характеристики. Україна та Молодавія. Середня та нижнє Піднипров’я – Л.: Гідрометеовидав, 1967. Т. 6, Вип. 2. – 524 с
