Незважаючи на законодавчу заборону проживання цивільного населення в зоні відчуження, все ж таки значна кількість населення повернулась у свої домівки після відселення 1986 року.
За різними джерелами, загальна кількість населення що повернулась в зону відчуження в 1986 році становить близько 1200 чоловік. Зараз, станом на початок 2007 року їх кількість складає 314 чоловік. На даний час, самовільно заселеними є 11 населених пунктів зони відчуження.
Які ж основні причини повернення людей до своїх домівок?
На факт повернення цивільного населення до зони відчуження впливають економічні, соціально-психологічні, демографічні і адміністративні та правові фактори, а саме:
- Глибока економічна криза, що призвела до різкого падіння доходів населення. Все складніше забезпечити мінімально допустимий рівень життя навіть у місцях постійного проживання. Існують реальні побоювання ускладнити матеріальні проблеми і невлаштованість сім’ї в районах нового поселення, втратити передбачені законом пільги для осіб, що проживають в зоні відчуження.
- Небажання частини населення покидати рідні місця, оскільки психологічний удар у перший післяаварійний період, почуття побоювання за власне здоров’я та здоров’я дітей поступово притупились і стали фактором повсякденного життя. Також впливовим чинником стає статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та передбачені законом компенсації та пільги.
- Необхідність надання додаткового житла молодим сім’ям, що утворилися.
- Обмежені можливості органів державної влади для впливу як на осіб, що отримали житло у “чистих” районах, але залишились проживати в Зоні, так і по відношенню до осіб, що постійно проживають і прописані у Чорнобильській зоні відчуження.
«Самосели» (або цих людей ще називають – самопоселенці) це люди похилого віку. Середній вік «самосела» становить 63 роки. Основною причиною скорочення кількості «самоселів» в зоні відчуження є їх похилий вік.
На даний момент «самосели» мешкають в таких населених пунктах: Залісся, Іл’їнці, Куповане, Ладижичі, Опачичі, НовіШепеличі, Оташів, Паришів, Чорнобиль, Теремці та Рудня-Іл’їнецька. Розташування цих населених пунктів на території зони відчуження можна побачити на картосхемі.
Картосхема розташування населених пунктів на території Чорнобильської зони відчудження, де мешкають самопоселенці
Головним джерелом існування цих людей є приватне господарство, а також збирання грибів, ягід, рибалка, інколи полювання.
«Самопоселенцям» певною мірою допомагають підприємства Чорнобильської зони відчуження. Виконують ремонт будівель, транспортне обслуговування, медичний огляд та лікування. Також ДСНВП «Екоцентр» здійснює контроль продуктів харчування, що отримують самопоселенці на своїх присадибних ділянках.
Проведені дослідження місць несанкціонованого поселення у зоні відчуження дозволили виявити, що діапазон доз опромінення самопоселенці, особливо внутрішнього, залежить від певних режимів поведінки та раціону харчування. Концентрація цезію-137 в диких тваринах, рибі та грибах становить десятки КБк/кг. За таких умов, споживання «дарів лісу» забезпечує дозу внутрішнього опромінення від декілька десятих до одиниць мЗв/рік.
Картосхема радіонуклідного забруднення території де розташовані населені пункти де мешкають самопоселенції
Відповідно до даних дозиметричної паспортизації населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії, в переважному числі населених пунктів на території зони відчуження додаткові дозові навантаження на населення не перевищують допустимі рівні (за даними Адміністрації зони відчуження).
Літературні джерела:
Матеріали Державного департаменту Адміністрації зони відчуження та зони (безумовного) обов’язкового відселення – (офіційний сайт – ic-chernobyl.kiev.ua)
