Історія міста Прип'ять

   Назва міста Прип'ять, як відомо, походить від назви річки, на березі якої й було збудовано перше місто енергетиків в Україні.

   Біографія Прип'яті розпочинається 4 лютого 1970 року, коли будівельниками було забито перший кілочок, та було викопано перший ківш землі для будівництва фундаментів будівель. Вибір місця розташування міста був найоптимальнішим, оскільки поруч були залізнична станція, автотраси, вкрай доречним було наявність річки

   Будівництво було оголошено Всесоюзною ударною будовою. На заклик партії сюди прибули посланці комсомолу з усіх куточків країни. Зростало місто, набували досвіду його перші жителі – будівельники.

   Своєрідне обличчя мало м.Прип'ять завдяки композиціям мікрорайонів, розташованих радіусами навколо загальноміського центру. Тут вдало використано світлову рекламу, яскраві пано і декоративну кераміку на фасадах споруд. Це підтвержується фотографіями міста Прип'ять, які було зроблено до аварії.

   Нижче представлено рідкісні фотографії міста Прип'ять, які зроблені Сергієм Нехаєвим впродовж 1980-1983 років. Унікальність фотографій полягає у виконанні зйомки з одного місця, а послідовне фотографування прип'ятьського краєвиду, дозволило відтворити панорами тогочасного міста. Фотографії надані безпосередньо самим автотром та публікуються за його згоди.

Панорама центральної частини міста з видом на ЧАЕС, що будується. Автор - С.Нехаєв. Весна 1980 року.

Панорама центральної частини міста з видом на ЧАЕС, що будується. Автор - С.Нехаєв. Зима 1980-1981 року.

Панорама центральної частини міста з видом на ЧАЕС. Автор - С.Нехаєв. Весна 1983 року.

   Про красу міста можна судити з фотографій буклетів, що демонстрували велич всесоюзного будівництва та прогресивність мислення радянських архітекторів. Представлені матеріали є фрагментами інформаційного буклету про місто, який було видано в 1985 році.

Центральний в'їзд в місто	Палац культури "Енергетик"	Адміністрація міста
,

   Творчий підхід архітекторів і будівельників дав змогу зберегти під час будівництва міста кожне дерево, кожний кущ. Не дивно, що в м.Прип'яті та на його околицях було чимало мальовничих куточків для відпочинку. У Прип'яті жили представники близько тринадцяти національностей. В зв'язку з цим перші вулиці дістали назви Ентузіастів і Дружби народів.

   У місті було збудовано Палац культури, Будинок книги, кінотеатр, готель, чотири бібліотеки, школу мистецтв з концертним залом, комплекс медичних установ, упорядковані середні загальноосвітні школи, профтехучилище.

Центральна частина міста. Проспект Леніна.	Кафе "Прип'ять". Річковий порт.	Архітектрний знак "Факел" (розміщується недалеко від міста)

   В місті діяв філіал Куйбишевського Всесоюзного заочного енергобудівного технікуму. Було створено широку мережу побутових установ, їдалень, кафе, магазинів. Споруджено понад 10 дитсадків.

   Велику увагу будівельники приділяли створенню різноманітних дошкільних і спортивних закладів, адже середній вік жителів юного міста становив 26 років. Важко уявити, але щороку в м.Прип'яті народжувалось понад тисячу малят. Тільки в Прип'яті можна було побачити парад колясок, коли увечері мами й тата гуляли зі своїми малюками.

   За генеральним планом у Прип'яті мало проживати близько 80-ти тисяч жителів. Поліський атомоград був би одним з найкрасивіших міст України. Схематичне забраження вулиць, міської інфраструктури представлено нижче.

Схематичне зображення міської інфраструктури.

(Про те як відбувалась евакуація населення з міста та яким є радіоактивне забруднення міста читайте на сторінці про сучасний стан міста.)

   Літературні джерела:

   Київщинознавство. Посібник для вчителя \ За ред.. І.Л.Лікарчука. – К.: [Вид.Ешке О.М.], 2001. – Вип.. 1. – 295 с.

   Ядерная енергетика. Вопросы и ответы. Выпуск 4. Составители А.Красюк и В.Качалов. М.: ИздАТ, 1993. – 48 с.