Управління погодою над зоною відчуження в 1986 році

   Одним із заходів, який знаходиться в тісному взаємозв’язку з роботами з мінімізації наслідків аварії є застосування авіаційної техніки для реалізації унікальної методики знешкодження дощових хмар над зоною відчуження. Основне завдання цієї діяльності полягало у недопущенні виникнення опадів над Чорнобильською АЕС та зоною радіаційного ураження. В той час існувала небезпека, що дощі, які випадуть на забруднені радіонуклідами території навколо ЧАЕС, могли змити радіоактивні речовини в річку Прип’ять, що зумовить потужне додаткове забруднення всього Дніпровського каскаду. Для боротьби з опадами над ЧАЕС, за наказом Держкомітету СРСР з гідрогометеорологіі та контролю природного середовища, було створено спеціалізований загін метеолітаків. До роботи Були залучені також фахівці Київського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, які (ще до аварії на ЧАЕС) займалися розробкою ефективних методів впливу на грозові хмари. Управління роботами здійснювалось групою Центральної аерологічної обсерваторії.

Авіаційна техніка, що застосовувалась для знищення дощових хмар

   У 1986 році роботу по знешкодженню дощових хмар виконували літаки-лабораторії АН-12БП «Циклон» та ТУ-16 «Циклон-Н».
Цікавим є той факт, що два ТУ-16 «Циклон-Н», що брали участь в «розсіювані хмар» над чорнобильською зоною, були військовими бомбардувальниками, які перед 12-ої Московською Олімпіадою були переобладнані на засоби впливу на хмари. Саме ці літаки забезпечували чисте небо над олімпійською Москвою у 1980 році, а також у 1985 на Міжнародному Фестивалі Молоді.
Існують різноманітні гіпотези призначення ТУ-16 в чорнобильських подіях. Деякі фахівці вважають, що точне призначення цих літаків у ліквідації аварії ще не до кінця зрозуміле (частина документів ще досі засекречено).

Ан-12 базова модель яку було перетворено на літак лабораторію Ан-12БП Циклон
   Літак Ан-12БП “Циклон” був літаючою метеолабораторією, яка була обладнана вимірювальними приладами та засобами впливу на дощові хмари. За своєю конструкцією Ан-12БП “Циклон” являв собою суцільнометалевий високоплан з прямим крилом, яке було обладнане чотирма турбогвинтовими двигунами з чотирьохлопасними гвинтами. Літак був обладнаний шасі високої прохідності. Це дозволяло йому злітати з грунтових аеродромів. У 1979 році було переобладнано 2 екземпляри.

Призначення та спосіб впливу на хмари у літаків АН-12 «Циклон» та ТУ-16 «Циклон-Н» були різні. Так АН-12 «Циклон» використовувався для боротьби з кучово-дощовими хмарами в районі 30-ти кілометрової зони. Ту-16 намагався вплинути на хмари (виконування скиди діючої речовини) на дальніх підступах до чорнобильської зони. ТУ-16 «Циклон-Н» проводив «бомбардування» зі стратосфери.
За даними УкрНДГМІ (УкрНИГМИ – русс.), АН-12БП «Циклон» працювали над зоною відчуження починаючи з 18 травня по 30 грудня 1986 року. Тобто боротьба за безхмарне (бездощове) небо над зоною відчуження велась до середини зими.
Розповідаючи про ці події варто згадати і членів екіпажу АН-12БП «Циклон», які виконували свою роботу в чорнобильському небі. Командир екіпажу АН-12БП «Циклон» В.П. Шахін, завідувач групою Центральної аерологічної обсерваторії Л. Зонтов, оператори В. Ремех та О. Гавриков, інші члени екіпажу АН-12БП «Циклон» М. Птіцин, В. Калужін, В. Лук’яненко, В. Щеглов. На жаль автору цього матеріалу поки нічого невідомо про склад інших екіпажів літаків, що працювали в небі над зоною відчуження.
Існують розрізнені дані про застосування інших типів літаків для боротьби з дощовими хмарами. Так в роботах брали участь і ІЛ-18 «Циклон» та АН-26Б «Циклон». Участь останнього виглядає сумнівною, оскільки модифікація АН-26, яка отримала назву АН-26БП «Циклон», була проведена в єдиному екземплярі 1987 році. На той час роботи з активного впливу на хмари в районі зони відчуження були згорнуті

Як засіювали чорнобильські хмари

Активний вплив на фазовий стан хмар різними речовинами, мовою метеорологів, називається агрономічний терміном «засіюванням хмар». По суті цей процес чимось подібний до сільськогосподарського, але в якості тяглової одиниці використовується не кінь чи трактор, а літак.
Використання авіації у боротьбі з дощовими хмарами на підступах до Чорнобиля полягала в розпиленні всередині хмари, або на невеликій висоті над ними (50-100 метрів), спеціальних протидощових, порошкоподібних сумішей. Однією з основних речовин, що застосовували для знищення хмар, був звичайний цемент марки 600. Цемент розпорошуватися з відкритого відсіку АН-12БП «Циклон» вручну (лопатою, або скидались 30-ти кілограмові упаковки). Також застосовували суміші цементу з іншими реагентами. За весь період використання АН-12БП «Циклон» було скинуто в хмари біля дев’яти тон цементу.
Цікаво, що в зимовий період застосовували речовини, що викликали утворення льоду в дощових хмарах. Ця речовина – вуглекислота. За два тижні зимових авіаробіт зі знешкодження хмар було витрачено більше однієї тонни цієї речовини. Окрім вуглекислоти використовували ще й піротехнічний пристрій ПВ-26. За допомогою цього пристрою проводився обстріл хмар йодистим сріблом (AGI). Аерозолі йодистого срібла відіграють роль штучних ядер кристалізації, що приводить до утворення крижаних частинок. У таких умовах кристали льоду дуже швидко збільшуються до розмірів часток опадів (снігу чи граду). При відстрілювані піропатрону, в якому знаходилося 40 грамів йодистого срібла, виникає вертикальна траса диму довжиною більш півкілометра. Піропатрон відстрілювався з розрахунку 2 штуки на 800 – 1000 метрів польоту над хмарами.
Скидання сумішей призводить до виникнення центрів конденсації вологи, що обумовлює утворення крапель води або льоду. Внаслідок таких дій опади (дощ, сніг та ін.) випадали на дальніх підступах до забруднених територій.
АН-12БП «Циклон», що використовувались в роботах з придушення дощових хмар над зоною відчуження, в 1986 році, базувалися в Бориспільському аеропорту. За весь час роботи АН-12 було оброблено близько півтори сотні хмар.

Битва Ту-16 із «ядерними» циклонами

   За опублікованими матеріалами, щодо участі Ту-16 «Циклон-Н» в роботах з ліквідації дощових хмар, можна зробити висновок, що літаки цього класу використовувалися для декілька інших задач. Існує інформація (інтерв’ю з О. Грушина «Російській газеті» № 4049 від 21 квітня 2006 р.), що основний обсяг своєї роботи ці літаки-метеолаборатії виконували не в гострий період аварії, коли існувало потужне джерело викиду радіації в навколишнє середовище, а восени 1986 року і навесні 1987.

Ту-16 Циклон-Н під час викиду цементу в хмари над зоною відчуження, Автор фото - Олексій Грушин
   Ту-16 був переобладнаний з військового бомбардувальника на літак – метеолабораторію по одній програмі з Ан-12. В результаті модифікації Ту-16 «Циклон-Н» було обладнано комплексом спецзасобів для активного впливу на хмари. У бомбовідсік літака було встановлено автоматичний пристрій для активного впливу на хмари і контейнери для відстрілу порошкоподібних речовин. Всього було переобладнано два літака. До складу екіпажу було включено два метеоролога.
Унікальне фото роботи Ту-16 “Циклон-Н” над Чорнобилем виконують А. Грушина (за матеріалами сайту – ttp://blacktrue.pavlovskyposad.ru)

Справа в тому, що восени 1986 року виникла нова екологічна проблема. Забруднені території зони відчуження стали джерелом радіоактивного пилу, який переносився вітром на значні відстані. На думку експертів, ситуація була настільки серйозною, що виникла реальна загроза радіаційного забруднення значних територій СРСР, в тому числі існував ризик забруднення столиці СРСР – Москви.
30 вересня було здійснено перший проліт ТУ-16 «Циклон-Н» над чорнобильською зоною відчуження, метою якого був аналіз метеорологічних параметрів.
Як зазначалось, літак міг впливати на хмари зі стратосфери, що дозволяло ефективно застосовувати засоби на великих територіях. За скупими повідомленнями у пресі, можна зробити висновок, що основне завдання Ту-16 «Циклон» полягало в придушенні потужних конвективних хмар, що зароджувались над територією зони відчуження. Утворення конвективних хмар над радіоактивно-забрудненими територіями призводило до залучення радіоактивного пилу в приземному шар атмосфери. В кінцевому результаті, це призводило до утворення хмар, які містили велику кількість радіоактивного пилу.
У даній ситуації була можливість ліквідації таких хмар. Зміст методу боротьби с такими хмарами полягав у внесенні до хмари (при розвитку конвективної хмарності) грубодісперсного порошку (цемент). Внесення цементу до такої хмари призводить до створення штучних повітряних струменів, що рухаються до низу. В таких умовах всередині хмари створюється повітряний потік, що призводить до залучення із зовнішнього середовища в хмару більш сухого повітря. В результаті створюються умови, які у більшості випадків призводять до часткового або повного руйнування хмари.
На думку метеорологів, такі широкомасштабні роботи з розсіювання хмар над певною територією були проведені вперше у світовій практиці. Отримані результати та досвід лягли в основу стратегії боротьби з опадами над великими містами під час проведення масових заходів (святкувань, демонстрацій та ін.).

Літературні джерела:

Объект «Укрытие». Преодоление. – К.: «Золотые ворота», 1995. – 128 с. ил.16.
А. А. Дьяченко Опыт ликвидации последствий чернобыльской катастрофы. Научно-публицистическая монография к 18-летию катастрофы (в 2-х частях). Под редакцией академика РАН В.Н. Михайлова. ФГУП “ИНСТИТУТ СТРАТЕГИЧЕСКОЙ СТАБИЛЬНОСТИ”. 2004 г.
А.А.Черников. О работах по искусственному регулированию осадков в районе Чернобыльской АЭС. Монография «Москва -Чернобылю». – М., 1998.
Цыпарков Н.Г. Загрязнение окружающей среды в результате катастрофы на ЧАЭС (http://belsin.h1.ru/st.php?file=a.txt)

  •